Перетворилася на жалюгідну невротичку. Чи неврастенічку. Чи істеричку. Чи пес його там зна на кого — в морзі б розібрались. (с)

Я божеволію, я просто їду з глузду.
Ще мить, і я зомлію. Я - лідер, а не лузер.
Я божеволію, мені бракує літер.
Ще мить, і я зомлію, я - лузер, а не лідер.

За теорією імовірності шанс, що на одній станції метро в одному напрямку на коліях ви знайдете 4 гаманці, - дуже малий. Проте це буває.
За теорією імовірності шанс, що в жодному з цих гаманців не буде грошей, - дуже мала. Проте таке теж буває. І в такі хвилини хочеться проклясти всі елекронні картки Віза та Маестро. І в такі хвилини вирішуєш, що ніколи більше не будеш знімати одразу всі гроші з картки.
Цікавий вечір. Адреналін. Флеш-моб на трьох. А може підійняти їх гілкою? А може взяти цеглину, й перебити всіх свідків na huy? А потім ще водія поїзда, і відправити усіх пасажирів до пекла. Ні, краще злізти на рельси й підсмажитись. А що, зате в нас буде 4 порожні гаманці!:) воно того варте, ясна річ.
Зате тепер в мене є річний проїзний)) зате тепер в мене гарний настрій)) зате я вбила купу часу)) Зате я поїздила ескалатором стільки, що на місяць вперед вистачить))
Цікавий вечір, бажаю всім такого)

Looking everywhere. But I see nothing but people… Просматриваю прошлое. Записи, эмоции, переживания. И с ужасом осознаю: все, чем я жила раньше, что наполняло существование смыслом, стало пустым для меня. Даже не жалко просто нажать делит. Все равно. Опять впустую?..

пагано, коли зовсім нічого не відчуваєш.
Ні думок. Ні бажань. Ані амбіцій.
хочеться писати.але нема на чому. і нІчого. навіщо таке життя? хочу інше. де можна його обміняти, га?
"Ти стара душею." Так, то про мене. Про мене 15-річну. Смішно, але тоді мені було приємно.(Дурна). А зараз образливо. Хоча навіщо ображатися на правду?
Все в межах розумного. Завжди в межах розумного. І яка тут в біса може бути воля??? сиджу собі сама в своїй клітці. Двері відчинено, та бракує сили вийти. Лячно?. ні. Лінь? ні. Просто та клята старість. Душі. Не відпускає. Не дає жити на повну.
Раніше я ніколи ні про щоне шкодувала. Бо нащо ж ті зайві негативні емоції. А зараз шкода за все. Все, що не цінувала. Все, що не помічала. Все, чого не зробила. Але...
Пізно.

В связи с тем, что пароль от моего предыдущего жж iso-lda.livejournal.com был непонятным мне образом про*бан, я решла-таки завести новую страницу. Попечалившись по поводу этой тяжелейшей потери в течение некоторого времени, я решила себя утешить таким доводом, как "новая страница в жизни - новый ЖЖ". Так что... вот он, мой новый журнал!)) Встречайте епт)))